Як я у музей сну сходила

Про те, що у Києві з’явився музей сну я дізналась давно. Проте якби не «Сновида» навряд чи я до нього колись би дійшла. На вулицю Чигоріна 55 я брела в заметіль і мороз, затуливши рот рукою в рукавичці – так …

“Сон це ребус. Розгадуйте його самі” – психоаналітик Вікторія Данелян

Найкраще протрактувати сон можемо лише ми самі. Але признайтесь чесно, хто з вас буде витрачати на це купу часу? Я маю на увазі читати спеціальну літературу, відвідувати семінари чи це щось навчально-пізнавальне. Тому я звернулась за порадами до психоаналітика, який …

Керую всім. Навіть сном

Ми всі керуємо своїм життям, автомобілем, близькими людьми, врешті-решт, але щоб снами… Коли я лягаю у ліжко, то перш за все роблю це з метою відключитися, віддатися ночі, віддатися сну і відпочити. Проте є люди, яких таке не влаштовує. Саме …

«Що таке сон?». Ваша версія

Вірити у те, що сон приносять боги Гіпноз і Морфей – це те саме, що вірити у Діда Мороза – як мінімум наївно. Давно відомо, що сон важливіший за їжу, але от конкретного визначення що це таке і досі нема. …

Хто кого перетрактує: Фрейд, Міллер чи Ванга?

Алгоритм дій після того, як вам що-небудь наснилось простий – плюнути на пальчик і погортати сонник. Проте який? Лише «гугління» показало мені сотні! Вирішивши звузити коло, зайшла у книгарню, але все одно жахнулась: їх і там купа. Не знаєш який вибрати.  Зробивши …

Мій пес Рей і його заяча губа

Десь приблизно пів року тому у нас з”явився песик. А з”явився він у нас тому, що попереднього (Лорда) застрілили (він накинувся на перехожого). Тато назвав малого собацюру Рейом.

І от сниться мені, що ми з Рейом домовилися почергово пильнувати грядку з полуницями, які я дуже люблю зривати і їсти не помитими. Але, у реальності дуже милу мордочку, у сні прикрашає заяча губа.  Дивлячись у вічі, Рей каже до мене: “Ну, що Лесик, йди. Твоя черга полуницю пильнувати”.

Хрустики

Я підходжу до турнікету у метро і мимоволі зупиняюсь, адже розумію – мені не пройти. Люди один за одним у швидкому темпі підходять до щілинки, в яку зазвичай кидають жетон, проте кидають вони у неї не синю пластикову копієчку, а печенько “хрустики” з маком. Я створюю корок і перехожі дратуються. Я розумію: у мене печенька немає, бо я його ще у дитинстві все з’їла, відтак у метро я більше ніколи не потраплю.

 

Сновида прокинулась!

Вона ніжилась у ліжку, настільки довго, наскільки дозволяла їй совість. Лише під ранок з-під ковдри висунувся ніс, щоб перевірити чи змінилась температура у кімнаті від постійно відкритих дверей на балкон. Обережно оглянувши знайомий інтер”єр в кімнаті, вона подивилась котра година. Все добре, ще пів дня попереду, я нічого не проспала, – подумала Сновида і спустила босі ноги на підлогу. Спочатку праву (так день буде вдалим), а потім ліву. Розправила ковдру, вернула природну форму подушкам і солодко позіхнула. Ще трошки посплю, ще пів годинки, це нічого не змінить, – пошкодувала себе Сновида і повернулась у своє улюблене “горизонтальне” положення. І так завжди… 🙂 Теплих ковдр, солодких позіхань, кольорових сновидінь. Я розпочинаю!